Стоïть гора високая,
Попiд горою гай, гай, гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справдi рай.
Пiд гаєм в’ється рiченька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона бiжить.
Край берега, у затишку,
Прив’язанi човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.
Що пройде красне лiтечко,
Повiють холода, холода,
Осиплеться ïх листячко,
I понесе вода.
Ой, рiченько, глубоконько!
Як хвилечки твоï, твоï,
Пробiгли днi щасливiï
I радощi моi.
До тебе, люба рiченько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодiсть не вернеться,
Не вернеться вона!
Стоïть гора високая,
Зеленый гай шумить, шумить,
Пташки спiвають голосно,
I рiченька блищить…
